Як скласти курс для самостійного проходження

Курс для самостійного проходження відрізняється від курсу з викладачем однією річчю, і вона визначає все інше: поруч нікого немає. Ніхто не помітить, що студент зрозумів правило навпаки, не відповість на запитання і не скаже, що вправу можна пропустити. Усе, що зазвичай робить викладач у класі, має бути вкладене в самі уроки.

Нижче — не наша методична позиція, а перелік того, як влаштовані курси, що працюють, і чесна звірка з тим, що вміє конструктор уроків.

Перш ніж писати уроки

• Вузька ніша замість широкої теми. Не «Англійська граматика», а «Ділове листування для ІТ», «Англійська для подорожей, рівень B1», «Фразові дієслова до IELTS». Широка тема не має покупця, бо не має болю.
• Назвіть трансформацію — одним реченням: що людина зможе робити наприкінці курсу, чого не може зараз. Це і є опис курсу, і саме його читає відвідувач на сторінці курсу.

Структура одного уроку

Орієнтир — 30–45 хвилин на урок. Пʼять кроків, у такому порядку:

1. Гачок і мета (1–2 хв). Прямо сказати, чого навчимося і навіщо це в житті.
2. Подача (5–10 хв). Власне пояснення: відео, аудіо, текст. Відео — до десяти хвилин.
3. Перевірка розуміння (3–5 хв). Двоє-троє коротких запитань одразу після подачі — щоб відео не подивилися пасивно.
4. Самостійна практика (15–20 хв). Основна робота: вправи, продукування, застосування щойно вивченого.
5. Підсумок і розбір відповідей (3–5 хв). Пояснити, чому правильне правильне.

Інформативно, але без перевантаження

• Одне поняття на урок. Не весь Present Perfect за раз: урок 1 — досвід, урок 2 — Present Perfect проти Past Simple.
• Правило трьох прикладів. До кожного правила чи слова — три різні реальні приклади: діловий контекст, побутовий, і заперечна або питальна форма.
• Передбачте помилку. Виправити нікому, тож у кожному уроці скажіть, яких помилок у цій темі припускаються найчастіше.

Практика, яка працює без співрозмовника

Три рівні складності, саме в такому порядку:

1. Впізнавання — вибір варіанта, встановлення відповідності.
2. Продукування в контексті — пропуски в цілому абзаці, виправлення помилок.
3. Персоналізація — написати або сказати про себе цією мовою.

Говоріння — відома проблема самонавчання, і повного розвʼязання в нього немає. Часткові обхідні шляхи: шедоуїнг (ваше аудіо плюс скрипт, студент повторює за вами й записує себе) та сторонні інструменти голосового вводу.

Ключ до відповідей — це продовження уроку, а не список літер. Поясніть, чому правильна відповідь правильна і чому неправильна — ні. У курсі з викладачем це робить викладач; тут це єдине, що його замінює.

Чим це складається в Менторі

Чесна звірка структури вище з тим, що конструктор уміє сьогодні:

• Гачок і мета — заголовок секції та виноска. Є, але це ручна робота автора.
• Подача — текст для читання, відео, словник. Є.
• Перевірка розуміння — тест із варіантами, пропуски. Є; блока «правда/неправда» поки немає.
• Самостійна практика — тест, пропуски, відповідності, письмо, відкриті запитання. Є.
• Підсумок і розбір відповідей — окремого блока немає. Поки що пишіть розбір виноскою в кінці аркуша.
• «Типові помилки» — теж виноскою, свого типу блока немає.

Останні два рядки — не дрібниця саме для самонавчання, і ми про них знаємо: пояснення відповіді й є тим викладачем, якого поруч немає.

І ще про порядок

У курсі для самостійного проходження наступний урок відкривається сам — щойно студент здав роботу попереднього. Ніхто нічого не «видає» вручну, тож кожен урок має бути завершеним сам по собі: усе, що потрібно для його виконання, лежить у ньому.

Урок, доданий до курсу пізніше, дістанеться усім, хто на курсі, — зокрема й тим, хто його вже пройшов. Курс можна доповнювати, не побоюючись, що ранні студенти отримають менше за пізніших.